Юридична компанія «Лєкс Консалтінг Україна»

Аналітичні матеріали:

24.02.2009
Адміністративний примус, його види

Державний примус у нашій країні характеризується тим, що цей метод державного впливу є допоміжним, здійснюється на основі переконання й тільки після застосування переконання. Він застосовується до порівняно незначного числа осіб, що зробила правопорушення.

Державний примус - це психологічний або фізичний вплив державних органів (посадових осіб) на певних осіб з метою спонукати, примусити до виконання норм права. Воно виступає у двох формах: судової й адміністративної. При цьому використаються й засобу суспільного примуса, що не є державними.

Адміністративний примус - один з видів державного примуса. Йому, як і державному примусу в цілому, властиві характерні риси, сутність яких зводиться до використання державними органами, а в окремих випадках і суспільних об'єднаннях способів примусового характеру з метою забезпечення належного поводження людей. Разом з тим адміністративний примус має ряд характерних рис, які дають можливість відрізнити його від судового й суспільного примуса:

адміністративний примус застосовується в державному керуванні для охорони суспільних відносин, що виникають у цій сфері державної діяльності;

 механізм правового регулювання адміністративного примуса встановлює підстави й порядок застосування відповідних примусових мір;

порядок застосування примусових мір регулюється, як правило, нормами адміністративного права, що включають у себе норми адміністративного законодавства або адміністративно-правові норми актів виконавчих і розпорядницьких органів;

застосування адміністративного примуса - це результат реалізації державно-владних повноважень органів державного керування й лише у винятковим, установленим законодавством випадках такі міри можуть застосовувати суди (судді);

адміністративний примус використається для: а) попередження здійснення правопорушень; б) припинення адміністративних провин; в) залучення до адміністративної відповідальності.

Адміністративний примус застосовується на підставі адміністративно-процесуальних норм.

Викладене дає можливість визначити адміністративний примус як систему засобів психологічного або фізичного впливу на свідомість і поводження людей з метою досягнення чіткого виконання встановлених обов'язків, розвитку суспільних, відносин у рамках закону, забезпечення правопорядку й законності.

Примусові міри адміністративного характеру застосовуються органами державної виконавчої влади, судами (суддями) для впливу на громадян і посадові особи з метою виконання ними юридичних обов'язків, припинення протиправних дій, залучення до відповідальності правопорушників, забезпечення суспільної безпеки.

Велике теоретичне й практичне значення має класифікація адміністративного примуса по видах, оскільки це дає можливість усвідомити сутність різноманітних засобів примуса, застосовуваних у державному керуванні, їхньої мети й взаємозв'язку, забезпечити ефективний вплив на правопорушників, вирішувати питання залучення їх до відповідальності. Характер конкретних суспільних відносин вимагає властивої тільки їм захисту. В одних випадках правопорядок забезпечується шляхом використання засобів попередження правопорушень, в інші - припинення правопорушень, у третіх - покарання за зроблені правопорушення.

У юридичній науці зложилася наступна класифікація засобів адміністративного примуса: а) міри адміністративного попередження (адміністративно-попереджувальні); б) запобіжного заходу правопорушень; в)адміністративні стягнення.

Найбільше часто під мірами адміністративного попередження розуміють дії вповноважених органів або посадових осіб, спрямовані на примусове забезпечення виконання громадянами суспільних обов'язків, забезпечення суспільної безпеки й громадського порядку, запобігання й боротьбу зі стихійними лихами, епідеміями, епізоотіями й ліквідацію їх наслідків.

Умовами для виникнення конкретних відносин, пов'язаних з уикористанням адміністративно-попереджувальних мір, є різного роду юридичні факти, у тому числі протиправні дії окремих осіб і організацій. Міри адміністративного попередження мають свої особливості, вони відрізняються від запобіжних заходів адміністративних правопорушень і адміністративних стягнень тим, що їхнє використання не пов'язане зі здійсненням неправомірних дій. Це попереджувальні, профілактичні міри.

Незалежно від свого профілактичного характеру адміністративно-попереджувальні міри можуть застосовуватися й у примусовому порядку, оскільки небезпека, який вони протидіють, загрожує або конкретній фізичній особі, або суспільству й державі. Це виражається, як правило, у вигляді певних обмежень і заборон. Ці міри досить різноманітні, застосовуються в різних областях громадського життя й різних суб'єктів. Законодавчою базою застосування цих мір є КУпАП і Митний кодекс, закони України про міліцію, про оперативно-розшукову діяльність, про Службу безпеки, про надзвичайний стан, про державний кордон, про пожежну безпеку, про дорожній рух. Найбільш широку компетенцію в їхньому використанні мають органи внутрішніх справ (міліція). Примусовий вплив при використанні цих мір може проявлятися у фізичному або психічному впливі, сугубо примусових діях.

Найбільш типовими є такі засоби адміністративного попередження: а) вимога припинення окремих дій; б) перевірка документів; в) огляд речей і особистий огляд; г) тимчасове обмеження або заборона доступу громадян до окремих ділянок місцевості або об'єктам з метою забезпечення громадського порядку, суспільної безпеки, охорони здоров'я людей; д) обмеження або заборона руху транспорту й пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів при виникненні погрози суспільної безпеки; е) закриття ділянок державного кордону; ж) здійснення адміністративного нагляду за особами, у відношенні яких він установлений, а також контролю за засудженими за карні злочини у випадках застосування покарань, не пов'язаних з позбавленням волі; з) облік і офіційне попередження осіб; і) право входження на територію й у приміщення підприємств, установ і організацій, житлові й інші приміщення громадян; к) введення карантину при епідеміях і епізоотіях; л) медичний огляд осіб і огляд санітарного стану підприємств громадського харчування; м) реквізиція майна; н) контроль і наглядові перевірки.

Застосування цих мір законодавчо регламентовано. Так, Законом України "Про міліцію" (ст. 11) міліції для виконання покладених на неї обов'язків надане право жадати від громадян і посадових осіб, що порушують громадський порядок, припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню її повноважень; перевіряти в громадян при підозрі в здійсненні правопорушень документи, що засвідчують особистість; у встановлених законом випадках проводити огляд осіб, речей, транспортних засобів; входити безперешкодно в будь-який час доби на територію й у приміщення підприємств, установ і організацій, на земельні ділянки, у житлові й інші приміщення громадян; виявляти й вести облік осіб, що підлягають профілактичному впливу на підставі й у порядку, установленому законодавством, виносити їм офіційне попередження про неприпустимість протиправного поводження. Законом України від 1 грудня 1994 р. "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі" передбачено, що адміністративний нагляд здійснюється міліцією. Працівники міліції проводять систематичний контроль поводження осіб, у відношенні яких установлений адміністративний нагляд, з метою запобігання порушень ними громадського порядку. Іншими виконавчими органами застосовуються й інші міри адміністративно-попереджувального характеру, наприклад, введення карантину, примусовий медичний огляд, закриття окремих ділянок державного кордону, огляд і переогляд транспортних засобів, товарів і інших предметів.

Протиправне поводження може проявлятися в конкретному адміністративному правопорушенні або в кількаразових, систематичних протиправних діях, антигромадському поводженні окремих осіб. Це визначає необхідність застосування державними органами або посадовими особами до певних суб'єктів різноманітних запобіжних заходів антигромадських дій або адміністративних провин. Серед примусових заходів запобіжного заходу , використовувані в адміністративному порядку, найбільш численні. Їхнє застосування обумовлене необхідністю швидкого й ефективного припинення зазіхань на інтереси окремих громадян, держави й суспільних об'єднань.

Запобіжного заходу правопорушень - це примусове припинення протиправних дій, що мають ознаки адміністративної провини (у деяких випадках вони можуть мати й карний характер), спрямоване на недопущення негативних наслідків і забезпечення застосування до винної особи адміністративного стягнення, а у виняткових випадках - і карного покарання.

У чинному законодавстві, спеціальній літературі немає вичерпного переліку й чіткої класифікації цих мір, як немає і єдиної думки щодо того, які саме міри варто вважати запобіжними заходами . Разом з тим слід зазначити досить повне врегулювання в законодавстві засобів припинення й умов їх застосування.

Запобіжного заходу умовно можна розділити на дві групи: загального й спеціального призначення.

До запобіжних заходів загального призначення ставляться: а) адміністративна затримка; б) особистий огляд і огляд речей; в) примусове лікування; г) тимчасове відсторонення від роботи інфекційних хворих; д) примусове лікування осіб, що страждають небезпечними для навколишніми захворюваннями; е) тимчасове відсторонення від керування транспортними засобами; ж) припинення робіт і заборона експлуатації механізмів і др.

Застосування цих мір регулюється рядом законів. Так, адміністративна затримка, застосовувана з метою припинення адміністративних порушень, установлення особистості, забезпечення своєчасного й правильного розгляду справ і виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення, проведення особистого огляду, огляду речей і вилучення речей і документів, регламентується КУпАП (ст. ст. 260-263,267), Законом України "Про міліцію" (ст. 11), Митним кодексом України й інших законодавчих актів.

Відповідно до діючого законодавства адміністративна затримка особистості, що зробила адміністративне правопорушення, може тривати не більше трьох годин, за винятком випадків, коли законодавчими актами встановлені інші строки. Особистий огляд і огляд речей як запобіжного заходу адміністративних провин здійснюються з метою забезпечення виробництва пороби про адміністративні правопорушення. Вимоги до процесуального оформлення цих дій регулюються ст. 264 КУпАП, Митним кодексом, Законом України "Про Службу безпеки України" і іншими законодавчими актами.

Примусове лікування, тимчасове відсторонення від роботи інфекційних хворих, примусове лікування осіб, що страждають небезпечними для навколишніми захворюваннями, застосовуються різними виконавчими органами. Ці міри можуть бути застосовані відносно осіб, хворих наркоманією, злісних алкоголіків, хворих СПИДОМ і ін. Тимчасове відсторонення від керування транспортними засобами, припинення робіт і заборона експлуатації механізмів застосовуються працівниками міліції й інших органів. Так, працівники міліції у відповідності зі ст. 11 Закону України "Про міліцію" мають право затримувати, відстороняти від керування транспортними засобами осіб, що перебувають у стані сп'яніння, а також осіб, що не мають документів на право керування або користування транспортними засобами, позбавляти водіїв у передбачених законодавством випадках права керування транспортними засобами; затримувати й доставляти у встановленому порядку транспортні засоби для тимчасового зберігання на спеціальних площадках або стоянках. Органам державного санітарного нагляду надане право тимчасово відстороняти від роботи інфекційних хворих.

Наведений перелік засобів адміністративного припинення загального призначення не є вичерпної, оскільки вони досить численні й різноманітні, застосовуються в різних областях громадського життя й різних суб'єктів, що володіють компетенцією контрольно-наглядового характеру. Так, до них можна віднести анулювання дозволів на придбання, зберігання й носіння зброї й боєприпасів громадянами, підприємствами, установами й організаціями, перевірку місць їхнього зберігання, проведення огляду виробничих, складських і інших приміщень, вилучення в громадян і посадових осіб предметів і речей, заборонених або обмежених в обігу, вилучення ліцензій на здійснення окремих видів діяльності. До відповідних видів адміністративного примуса ставляться й примусові міри відносно проведення антимонопольної політики, упорядкування фінансової системи й т.д.

Слід зазначити, що в умовах надзвичайного стану підсилюється застосування примусових заходів , тому що органи, що здійснюють керування в таких умовах, одержують надзвичайні повноваження. У відповідності зі ст. ст. 16-18 Закону України від 16 березня 2000 р. "Про правовий режим надзвичайного стану" можуть застосовуватися наступні міри: установлениє особливого режиму в'їзду й виїзду, обмеження волі пересування; обмеження руху транспортних коштів і їхній огляд; заборона проведення масових заходів; перевірка документів у громадян, проведення особистого огляду, огляду речей, транспортних засобів, багажу й вантажів, службових приміщень і житла громадян; тимчасове вилучення в громадян зареєстрованої вогнепальної й холодної зброї й боєприпасів, а в підприємств, установ і організацій - також навчальної військової техніки, вибухових, радіоактивних речовин і матеріалів, що отруюють і сильнодіючих хімічних речовин і др.

До запобіжних заходів спеціального призначення ставляться: а) заходу фізичного впливу; б) спеціальні засоби; в) використання вогнепальної зброї.

Заходу фізичного впливу застосовуються міліцією й працівниками інших органів внутрішніх справ з метою охорони громадського порядку, суспільної безпеки й боротьби зі злочинністю на підставі Закону України "Про міліцію". У розділі 3 цього Закону наведений перелік спеціальних засобів, визначені умови й межі застосування засобів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї. Насамперед застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинне передувати попередження про намір їх використати, якщо дозволяють обставини. У випадку неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міру, необхідну для виконання покладених на міліцію обов'язків, і повинна зводитися до мінімуму можливості заподіяння шкоди здоров'ю правопорушників і інших громадян. Забороняється застосовувати заходу фізичного впливу, спеціальні засоби й вогнепальна зброя до жінок з явними ознаками вагітності, особам літнього віку або з вираженими ознаками інвалідності, малолітнім, крім випадків здійснення ними групового нападу, що загрожує життю й здоров'ю людей, працівників міліції, або збройного нападу або збройного опору.

Варто звернути увагу на те, що запобіжного заходу в значній мірі властиві органам внутрішніх справ, державним інспекціям. Іншими державними органами вони використаються не так часто.

Запобіжного заходу тісно пов'язані із заходами попередження й адміністративних стягнень, яким вони часто передують, оскільки забезпечують умови для них застосування.

При застосуванні засобів як адміністративного попередження, так і припинення адміністративних провин органи державного керування повинні строго дотримувати принципу законності. Це забезпечується систематичним контролем з боку вищих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом адміністративного й судового оскарження, іншими передбаченими законодавством способами.